синдром щастя

типічно... все так, як можна уявити собі лежачи десь влітку на даху 9-иповерхівки і дивлячись кудись у горизонт або вверх... от коли спека і згадуєш зиму, темно, холодно, ніч... здавалось би все нічого якщо не дивитись на календар... я не знаю що я буду робити, зникло бажання щось робити, до чогось йти... лише "існую"

а скільки ж нам для щастя треба*?

я втомивсяяяяяяяяя!!!! сцуко я не можу так довго переносити це лайно...

мені катастрофічно не вистачає часу...

а ви - йдіть в сраку... ви не заслуговуєте на мою повагу, все! (для моїх "учітєлєй")

5 березня п"ятниця поїздка в Київ на виступ у міністерстві аграрної політики україни кілька слів

5-00 ранку підйом

5-30 вийшов з дому, зустрівся з приятелем, разом пішли на зупинку шукати маршрутку...

6-00 маршрутки не було, їдемо своїм транспортом...

6-05 на місці, і хоча в 6-10 всі мали бути, ми зустріли лише одного знайомого...

6-20 всі зібрались

6-30 за нами заїхав автобус

потім було 4 години дороги та улюбленої музики в навушниках...

10-50 нас зупинили на хрещатику, оскільки автобусам не можна їздити там... ми вже запізнювались...

точно не пам"ятаю але десь приблизно в 11-40 ми були на місці... вигрузили костюми та апаратуру... ще з годину ми чекали поки нам дали гримерну або хоча б якусь кімнатку що б передітись та приготуватись...

13-20 початок концерту, який мав початись в 13-00...

ми відкривали своїм номером концерт, потім був ще один номер... але він був аж 11-им чи 10-им...

після концерту дали можливість погуляти з годину по хрещатику та і взагалі по Києву...

ходив на міст закоханих... замків там тьма... дивуюсь як він ще не впав від цієї ваги...

ще був на стадіоні динамо, прогулялись біля верховної ради, потім прогулка по підземці, хотілось ще звичайно на метро катнутись але через брак часу встиг лише відчути його запах

17-00 всі збирались в автобусі

потім знову 4 години дороги

бачили аварію... коли за Житомир заїхали - два авто і чоловіка мабуть насмерть(((((

ну а потім нас висадили ми склали костюми і на маршрутці додому...

втомлені замучені... і спати... ох як я люблю лягати спати втомленим... такий сон не зрівняється ні з чим...

ось так...

ви як біле і чорне... ви пара пртилежностей... ви настільки різні, але чомусь зажди з"являєтесь у моєму житті одночасно... ніколи поодинці... і зникаєте аналогічно...чому так... хах мабуть що б ніодна мені не дісталась)) от сказав... як про річ якусь...=/

бляха взагалі слова є такі дивні...

ось наприклад те саме, часто вживане "дорогий", ах мля це що вам річ якась чи що?!!

чому немічних і нещасних іноді називають "убогі"... але це ж, якось, мабуть, і не дуже правильно...? чи я помиляюсь?... саме слово "у-богі"... воно само собі суперечить...

взагалі не розумію багатьох речей у цьому житті, але я їх відчуваю... кароч х*р його знає як це вам описати, така моя природа, така моя порода....

Данусік))) хах) якщо сюди заходиш дай мені про це знати))) цікаво)))) =*

я закоханий у цю річ... я не знаю яким чином але вона колись все таки у мене буде!...

ненавиджу час, він пожирає все і всіх. ненавиджу зневіру у людях, вона погано впливає на наше життя. ненавиджу те, коли я не виправдовую сподівань тих хто на мене надіється. ненавиджу ненавидіти себе, мені від цього аж ніяк не краще. ненавиджу все... але люблю...

хах сюди вже і ніхто не заходить... я знаю... та нічого, це нормально, бо я вже і сам забув за цей блог...)

період такий херовий в житті... за що?... чи це як буря після якої бля завжди буде райдуга?... ппц... не знаю... осточортіли ці смуги... чомусь зараз мабуть чорна, та ще й видно така затяжна... і я не дуже вірю що білі такими бувають... та по*єр... кому я бля це пишу???

ненавиджу...

за 100 бальною

життя - на 40

стосунки - 0

щастя - 5

сміх - 5-70

спогади - 80

сум - 80

друзі - 60

і взагалі все не дуже добре

нова історія основана на реальних подіях

"закохатись у 17"

ахахахахххаха і навіть не знати у кого...

((((((

нуу я це вмію...

=/

у мене свої погляди на життя, на повагу, виховання, освіту...

і можливо далеко... дуууже далеко не такі як ваші...

але це я!

бля і який же я все таки лох... а може і не лох... може це комусь потрібно? потрібно те що я такий як є... кому????? я не хочу чогось серйозного... я хочу ідіотизму та шалених поцілунків... пристрасті... того що не обтяжує... сьогодні феєрія - завтра незнайомці...

я не знаю що мені робити... в принципі я ніколи не знав і не знаю що мені робити... просто завжди цікаво вислухати поради друзів...)

хочу чути ніжне тихе "таааак..."... хочу відчувати її запах мокрого волосся... це наркотик...справді наркотик... хочу бачити як вона переступає через діри неба на асфальті своїми тендітними ніжками... як вона плавно робить кроки... як її вії ніжно малюють хвилі по моїй щоці... хочу того сонця навпроти...хочу тихої музики та довгої дороги...і вона...адже чудово коли є кого обійняти...

я от що подумав...

мабуть якби людина повністью усвідомила у якому світі вона живе, які люди навколо неї, яка вона сама по відношенню до оточуючих, усвідомила хід часу... вона скоріш за все з"їхала з глузду...о.О

бля, не вистачає чогось...=/

секс...сакс...сокс - що вибереш ти?хД

жив був чувак... і був він закоханий у свою подругу, але їй було всеодно, вона не цінувала того відношення від нього до неї... мучався він... але подумав "а толку?"... і забив на все...)) і почала подруга згадувати що у неї є "друг" якому тепер всеодно... просто змінились ролі... люди залишились...)))) от так))))

виливати свій гнів, ненависть, сум сюди??? навщо??? бо немає з ким поговорити??? та...